Техніка вишивання бісером дозволяє створювати чудові полотна, що нагадують картини. Вишивка прикрасить будь-яку стареньку кофточку. Ще за старих часів тканини прикрашали намистинками, перлами, бісером: найчастіше їх нашивали на тканину і називали цю техніку «саженье». Сучасні майстри використовують бісер в поєднанні з різними кольоровими нитками, шнурами, гудзиками, шматочками шкіри хутра, блискітками, стразами і всім, що опиниться під рукою. Що тільки не малює людська уява, на ходу підбираючи матеріали для здійснення своєї ідеї!
При роботі з тканиною є одна складність. Вона полягає в тому, що готовий виріб потрібно буде час від часу чистити або прати. Краще всього відразу перевірити, як поведе себе тканина під час такої обробки. Не варто також забувати і про головний матеріал — бісер, блискітках і т. п. Необхідно заздалегідь перевірити їх, щоб бути впевненим, що вони не потьмяніють при пранні, не розплавляться при гладінні або не забруднять тканину.
Слід пам’ятати, що для вишивки по тканині прозорий бісер краще не використовувати. На тканині його не буде видно. Не варто вибирати для вишивки гострокутні блискітки, гудзики, особливо якщо ви збираєтеся прикріплювати їх на одяг. Такі блискітки будуть часто чіплятися за все і, звичайно, можуть зіпсувати тканину, та й саму вишивку. Якщо ж без всіляких листочків, зірочок і хрестиків не обійтися, то доведеться вам уважно стежити за тим, щоб вони ні за що не чіплялися. А при зберіганні такі вироби найкраще перекладати папером або щільною тканиною. Є й більш вигідний варіант: зробити вишивку на окремому шматочку тканини, вирізати її по контуру малюнка і нашивати туди, куди заманеться, а перед пранням або чищенням виробу просто знімати.
Для вишивання бісером вам дуже знадобляться п’яльці. На них можна натягнути тканину і спокійно працювати. У тому випадку, якщо шматочок тканини занадто малий для п’яльця, його слід наростити, тобто пришити по краях смужки іншої тканини, які після роботи необхідно видалити.
Нитки краще всього підбирати під колір тканини — основи, щоб вони були менш помітними. Якщо при низанні ми могли обійтися і без голок, то тут вони просто необхідні, тому що потрібно буде проколювати тканину. Однак іноді бісер буває настільки дрібний, що голка не проходить крізь нього. У цьому випадку кожен раз, перед тим як протягнути нитку в бісеринку, доведеться знімати з неї голку. Кінець нитки найкраще обмокти в лак або клей, щоб він став жорстким
Потребує особливої уваги і процес закріплення нитки. Вузликів не повинно бути взагалі! Краще всього зробити 3-4 дрібних стібка на одному місці, там, де буде згодом знаходиться перша намистина, яка закриє ці стежки.
При виконанні вишивки бісером не можна керуватися схемою як при низанні. Необхідно спочатку нанести на тканину контури майбутнього малюнка. Хотілося б нагадати, що можна використовувати вже готові ескізи, підкоригувавши їх, якщо треба. Найчастіше схеми вишивки даються по клітинках, щоб їх легко можна було збільшити або зменшити. Ідеально підійдуть малюнки, призначені для вишивки хрестиком.
Отже, малюнок готовий, і його потрібно перевести на тканину. Існує кілька способів зробити це. Найпростіший — перенесення за допомогою копіювального паперу. Для цього потрібно накласти на тканину копіювальний папір (фарбою вниз), зверху покрити листком з малюнком. Все можна закріпити за допомогою англійських шпильок і обвести контур малюнка олівцем. На тканині залишаться темні лінії, що повторюють ескіз. Однак при цьому може забруднитися і решта частини тканини, що зажадає надалі чистки.
Можна скористатися іншим, більш «чистим» способом — проколюванням. Для цього контури малюнка потрібно проколоти шилом. Потім прикріпити проколотий ескіз до тканини і обробити його ватяним тампоном з крейдою. В дірочках з’являться білі точки, по яких ви без зусиль зможете відновити малюнок на тканині.
Особливої уваги вимагає до себе трикотаж. На нього краще всього наносити малюнок наступним способом: прикріпити до тканини паперову серветку з нанесеним на неї малюнком, прошити всі контури ескізу ниткою, що відрізняється за кольором від тканини-основи, і обережно обірвати серветку. Таким чином вийде «прошитий» малюнок. Якщо вишивка буде дуже щільною і тканина-основа виявиться в кінці роботи закритою повністю, то можна прикріпити ескіз до тканини і не видаляти його зовсім. Ми впритул підійшли до техніки вишивання бісером. Необхідно засвоїти кілька способів пришивання намистин. Якщо ваша бусинка одиночна, то пришити її можна як гудзик, протягнувши нитку крізь отвір. Бусинка при цьому постане боком (рис.22).
Можна використовувати для прикріплення великої намистини дрібнішу іншого кольору. Для цього потрібно протягнути нитку в отвір великої намистини, потім пропустити крізь маленьку бісеринку і, протягнувши в зворотному напрямі через велику, закріпити нитку на тканині (див. схема — рис. 23). В такому випадку тільки верхня бусинка буде лежати боком.
Трохи складніше пришивати цілу лінію з бісеру. Найкраще закріплювати на тканині кожну намистинку. Існує три загальновідомих способи. Відповідно до першого, закріплену нитку потрібно всунути в бусинку і потім зробити стібок (див. схему — рис. 24). Після цього необхідно знову виконати стібок, але вже на виворітній стороні тканини, без намистини і в прямо протилежному напрямку. Ці дії повторюються знову і знову, утворюється щільна лінія бісеру. В кінці роботи можна пропустити нитку крізь весь ряд намистин, щоб ряд став ще рівніше і жорсткіше.
Другий спосіб. На закріплену нитку потрібно нанизати відразу 2 намистини, потім вколоти голку в тканину і зробити стібок на виворітній стороні в сторону закріпки нитки. Після цього знову протягнути крізь другу намистину в прямому напрямку. Кожна наступна бусинка буде кріпитися так само, як і друга (див. схема — рис. 25). Бісерний шов вийде дуже щільним. Такий малюнок складати не рекомендується.
Третій спосіб. Можна пришивати до тканевої основи вже готову снизку намистин. Для цього потрібно укласти її по контуру і пришити нитку дрібними стібками до тканини між намистинами. Цей спосіб хороший для дрібного бісеру, крізь який не проходить голка, так як не потрібно постійно одягати нитку в голку і знову витягати.
Якщо тканина трохи розтягується, то і намистинам слід дати деяку свободу. Для цього слід закріплювати не всі намистини на тканині, а тільки кожну п’яту, шосту і т. д. Для цього необхідно закріпити на тканини нитку, пришити першу намистинку, протягнути нитку крізь отвір, зробивши стібок назад на вивороті, і знову нанизати намистину в прямому напрямку. Потім на нитку слід нанизати деяку кількість намистин, останню з яких знову закріпити на тканині. Вийде лінія, що складається з невеликих арок. Тому такий спосіб прикріплення бісерної лінії іноді називається арочним.
При необхідності можна виконати двосторонній бісерний шов. Для цього потрібно надіти на закріплену нитку намистину, зробити стібок вперед і знову нанизати намистину зі зворотного боку. Після виконати стібок в сторону закріпленої нитки і знову пропустити голку через намистину на лицьовій стороні в прямому напрямку. Нанизати на нитку ще 1 намистину і повторити все наново (див. схема — рис. 28). При цьому способі намистини на виворітній стороні можуть бути трохи рухливими. Для усунення цього недоліку бажано пропустити нитку через весь ряд і закріпити її.
Для суцільного покривання поверхні бісер можна пришити вздовж контуру малюнка впритул один до одного. Їх напрям має підкреслювати малюнок. Такий спосіб майстри давнини використовували для прикраси окладів ікон.
Можна нашивати бісер на тканину з малюнком паралельними рядами, варіюючи, де це необхідно, колір бісерин. Для вишивання великих полотен часто використовується так званий майстерний шов. Намистинки трохи налягають одна на одну і розташовуються по діагоналі (рис. 29). Для його виконання потрібно закріпити нитку, нанизати на неї намистину і зробити стібок назад. Після цього необхідно відступити дві-три нитки тканини під намистинку і знову вивести голку на лицьову сторону. Потім нанизати на нитку знову першу намистинку і ще 1 намистину. Ці дії повторювати з кожною новою бусинкою.
Іноді в вишивках використовуються блискітки. Окремі блискітки прикріплюються до тканини-основи за допомогою дрібної бісеринки (мал. 30).
Якщо ж необхідно пришити лінію з блискіток, то краще всього прикріплювати кожну окремим стібком. Для цього слід нанизати блискітку і вколоти голку в тканину-основу на відстані від закріпки нитки, що дорівнює радіусу блискітки. На ту ж відстань потрібно зробити стібок з виворітного боку і знову (вже з лицьової) нанизати блискітку. Виходить, що кожна нова блискітка наполовину закриває попередню (рис. 31). Останню в ряду блискітку краще закріпити бісеринкою окремо. Тоді стібків не буде видно, а лінія буде виглядати ефектно.
Якщо кожного разу перед нанизуванням блискітки надягати на нитку бісеринку, то шов вийде об’ємним (рис. 32).
Самим «вередливим» для вишивки бісером є трикотаж. Його небажано заправляти в п’яльці, не можна сильно розтягувати. Бісерний шов на такий тканині не повинен бути дуже щільним. Найкраще пришивати кожну намистинку окремо і не робити спошних малюнків.
