Історія виникнення бісеру 

Виготовлення прикрас із бісеру зародилося 6 тисячоліть тому. Першими їх почали робити єгиптяни з непрозорого скла. Так створювали штучні перли – арабською називалися “бусра”, а в множині “бусер” (намистинки з отворами). Звідси й назва – бісер. Зі штучних перлів плели браслети, намисто, оздоблювали ними одяг.

Потім секрети виробництва бісеру прийшли до римлян. А на початку VI століття лідерство у виробництві скла закріпилося за Візантією.

У 1221 році у зв’язку із загрозою пожеж усі великі склодувні майстерні переміщаються на острів Мурано. Там виробляють скляні посудини, дзеркала, фурнітуру та бісер різних видів. З часом було винайдено новий спосіб виготовлення бісеру – видування: майстер із трубки видував трубочку, потім розрізав її особливими ножицями і шліфував. Потім він розігрівав її із невеликою кількістю піску в чавунному барабані. Це робилося для згладжування нерівностей на виробі. Після охолодження йому надавали блиск з допомогою полірувального порошку.

У тих країнах, де виробництво скла ще було таємницею, наприклад, у Франції, бісер виготовляли з дорогоцінних металів – золота і срібла.

Аж до кінця XVII століття Венеція монопольно займалася виготовленням скла. Зупинила такий успіх Богемія (Південна Чехія), де отримували так зване лісове скло з деревної золи. Це скло було більш тугоплавким, зате його можна було гранувати, що посилювало гру світла. Саме Чехія сьогодні – один із головних виробників бісерною продукції.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття скляний бісер почали використовувати художники стилю модерн, наприклад, Тіффані і Еміль Галле. Аж до 30-х років ХХ століття бісерні прикраси радували й зачаровували. Модниці особливо любили сукні з бісерною бахромою, що створювала ефект мерехтіння під час танців.